Благодійний проект в школі-інтернаті

Благодійний міні-проект, проведений для діток 8 жовтня 2011 року в Житомирвській школі-інтернаті для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залишив багато вражень та переживань у серцях дітей та організаторів.

В організації проекту взяли участь волонтери, яким не байдужа доля дітей. Діти, які зустрічали гостей, мали 8-9років.Це дітки з великими палаючими оченятами, наповненими туги за батьківською ласкою, бажанням бути поміченими.

Волонтери, які вперше брали участь у такому заході, були здивовані щирістю і простотою діток, що тулилися до них і називали їх татом чи мамою. Звичайно, гості прийшли з програмою, солодощами та подарунками. Діти з захопленням бігали, грали в естафети, а також демонстрували свої художні здібності, малювали улюблених героїв, квіти.

Необхідні матеріали для конкурсу колективного малюнку та подарунки: розмальованки, олівці, фарби, комікси, зошити - подарував  власник магазину «Канцтовари», що на вул. Михайлівській, Юрій Федорович, який неодноразово надавав подарунки  для подібних проектів.

Основна ціль пректу - розвинути в дітях бажання та вміння довіряти іншим, взаємодопомогу, єдність, створити атмосферу сім’ї, огорнути дітей любов’ю та піклуванням.У проекті взяли участь 9 волонтерів, і всі прийшли до висновку, що кожній свідомій людині, особливо молоді, вкрай важливо розвивати батьківське серце, вміння піклуватися про близьких і не тільки, ще з молоду формувати міцні моральні принципи, а головне - дотримуватися їх у повсякденному житті.

Школа-интернат окружена лесом, везде слышится пение птиц, воздух чисти свеж, подходя ближе, слышатся детские крики, смех; красиваяспортивная площадка,внутри помещение оборудовано очень красиво,ноживут в этом доме дети с раненными сердцами, с глазами полными тоскиза родительским вниманием. Наша группа пришла к малышам 8-9 лет. Моёсердце стиснулось от того как они искренне и непосредственно тянутся к людям,а ведь видели они в основном нас впервые -  на столько им не хватает внимания и любви.Каждый ребёнок особенный и пытается своимспособом привлечь к себе внимание. Я подумала, что каждому необходимопыт общения с такими детками, тогда понимаешь,как важна семья,родители, братья и сёстры, как важно уметь заботиться не только о<близких, но и тех, кто обделён судьбой. Для этого нужно воспитатьсильный характер и большое сердце, способное любить. Каждый из нас оставил там частичку своего сердца, в надежде, что это хоть как-то согреет  раненные души детей. Пора задуматься как мы живём и что мы делаем, пора брать ответственность за свои действия. Я надеюсь, чтонайдутся люди, которые также захотят жить по-другому, учиться любитьправильно, создавать здоровые семьи, где будет жить любовь.

Тетяна Солопчук

Побувавши в дитячому будиночку, я зробила один великий висновок, що до кожної дитини потрібен свій підхід, безмежне терпіння і неймовірна любов. Багато хто боїться навідувати такі будинки, так як емоційно дуже важко чути, як дитина називає тебе мамою і проси забрати з собою.  Але насправді це таке щастя, отримуєш стільки любові, позитиву, енергії! Це ніби школа, а точніше місце тренування та розвитку материнського та батьківського серця. Безумовно дітям, які знаходяться в інтернатах дуже важко, але в наших силах зробити їх життя світлішим та радіснішим.

Нестерук Аліни

Після відвідання дитячого будинку разом із друзями в мене залишилася маса позитивних вражень. Мене сповнювало відчуття радості. Діти дуже милі і такі беззахисні. Після проведення з ними ігор ми подарували їм подарунки; у їхніх очах був такий чудовий блиск. Хочеться зробити так, щоб у цих діточок очі горіли завжди. Вдячна товаришам, які були разом зі мною, вони багато в чому мені допомогли і навчили цінувати кожен момент життя.

Інна Саустян